АРМА розробило пропозиції щодо внесення змін до законодавства, які дозволять вирішити проблему реалізації майна, що перебуває під митним контролем.
Наразі Митний кодекс України регулює низку митних режимів – режим транзиту, тимчасового ввезення, митного складу, переробки на митній території тощо. Водночас, згідно із Кодексом, ці режими завершуються переважно внаслідок конфіскації або втрати товарів. Однак реалізація арештованого та переданого в АРМА майна, що перебуває під митним контролем, не є підставою для його завершення.
Це означає, що покупець такого активу, має сплатити ще низку митних платежів (в залежності від конкретного товару – мито, акцизний податок, ПДВ), окрім ціни, за яку він придбав майно безпосередньо на торгах. Крім додаткових витрат, негативним чинником є нормативна неврегульованість цього питання, що ускладнює випуск зазначених товарів для вільного обігу на митній території України, а відповідно є фактором непередбачуваності й додатковим ризиком для потенційного покупця.
Разом з тим, такі обставини ускладнюють формування об’єктивної стартової оцінки майна для торгів, адже початкова вартість не включає значних за величиною платежів.
Одним із варіантів вирішення проблеми є включення митних платежів до оціночної вартості арештованого майна та віднесення його реалізації на торгах до підстав завершення митного режиму. Такі зміни матимуть кілька важливих наслідків: по-перше, «розмитнення» арештованого товару фактично відбуватиметься паралельно з його придбанням на аукціоні; по-друге, оціночна вартість лоту матиме більш достовірний і повний характер для потенційних покупців; по-третє, оскільки отримані від продажу кошти перераховуються на депозит АРМА та витрачаються на купівлю військових облігацій, по факту митні платежі будуть цільовими і спрямовуватимуться на потреби оборонної сфери.
Пропозиції Нацагентства грунтуються на практичному досвіді управління активами, які передаються для реалізації. Зокрема, минулого року АРМА отримало понад 42 тис. тонн арештованого аміаку російського походження, який перебував під митним контролем. Після придбання сировини покупці мали сплатити значні додаткові суми за зберігання активу та митні платежі, внаслідок чого кінцева вартість майна значно перевищувала ціну продажу на торгах.
