Питання боротьби зі злочинністю та конфіскації незаконних активів є одними з пріоритетних напрямків ЄС, що було закріплено в Стратегії Європейського Союзу щодо боротьби з організованою злочинністю на 2021-2025 роки. Слід зазначити, що діяльність ЄС у цьому питанні є послідовною та фактично розпочалась з 1992 року після того, як в розділі IV «Співпраця у сфері юстиції та внутрішніх справ» Маастрихтського договору було передбачено питання спільної боротьби зі злочинністю.

Так, рішенням Ради Європейського Союзу від 06 грудня 2007 року рекомендовано державам утворити спеціалізовані інституції з виявлення та розшуку активів (ARO), які можуть бути заморожені, арештовані чи конфісковані в рамках кримінального або цивільного провадження.

Директива ЄС 2014/42/EU від 03 квітня 2014 року про заморожування та конфіскацію засобів та доходів від злочинів у Європейському Союзі йде далі та визначає, що управління власністю, арештованою з метою можливої конфіскації, має здійснюватися належним чином  для запобігання втрати її економічної вартості. Держави-учасниці повинні утворити спеціалізовані інституції з управління активами (AMO), вжити необхідних заходів,  включаючи можливість продажу або передачі власності з метою запобігання втраті її вартості.

25 травня 2022 року Європейською Комісією розроблено та подано на розгляд інституцій ЄС проект Директиви Європейського Парламенту та Ради про повернення активів та конфіскацію.

В проекті Директиви особливу увагу приділено посиленню функцій ARO та транскордонному співробітництву, зокрема:

• передбачається забезпечення ARO можливості ефективно здійснювати розшук, швидко обмінюватися інформацією як в рамках кримінальних проваджень, так і в рамках санкційної політики ЄС;
• закріплюється мінімальний перелік джерел інформації, до яких ARO-офіси повинні мати доступ;
• визначаються складові запиту для обміну інформацією;
• закріплюється обмін інформацією через захищений канал Європолу SIENA.

Таким чином, можна вважати, що проектом Директиви Європейська Комісія прагне на рівні ЄС уніфікувати підхід до процесу повернення активів та визначити рамки функцій і повноважень компетентних органів у цьому напрямку. Крім того, загальний підхід щодо процесів підключення до захищених каналів зв’язку та обмін інформацією через канал SIENA, суттєво розширить формат співпраці з іноземними юрисдикціями і прискорить процес обміну оперативною інформацією. Питанням національного міжвідомчого співробітництва, транскордонного обміну інформацією приділено особливу увагу як на рівні держав-членів ЄС, так і в рамках міжнародного співробітництва з третіми країнами.

Проектом Директиви вимагається від держав-членів ЄС на законодавчому та інституційному рівні забезпечити ефективне управління замороженими та конфіскованими активами та впровадження таких механізмів, як планування перед арештом (pre-seizure planning) і соціального використання (social re - use).

Особливою увагою хотілося б відзначити такі новели проекту Директиви як:

• наділення ARO повноваженнями заморожувати активи;
• визнання інформації, яка надається ARO доказом в суді;
• обов’язок утворити реєстри замороженого та конфіскованого майна;
• зобов’язання ухвалити національні стратегії з повернення активів.

Важливо наголосити, що проектом Директиви приділено увагу посиленню співробітництва держав-членів ЄС з державами, які не входять до ЄС.

Європейський соціально-економічний комітет (EESC) зазначив, що ініціативи передбачені проектом Директиви, посилять транскордонне співробітництво між усіма органами, залученими до процесу повернення активів та відповідають потребі розширити сферу застосування механізму конфіскації.

Разом з тим, EESC закликав Європейську Комісію в проекті Директиви більш детально врегулювати питання соціального використання конфіскованих активів, точніше визначити процедуру компенсації або відшкодування збитків, завданих в результаті вчинення злочину.

На думку EESC, проект Директиви повинен включати конкретні інструменти співпраці з третіми країнами та сприяти розвитку такої співпраці з метою розвитку механізмів повернення активів. Крім того, жертвам злочинів у третіх країнах також має бути передбачено право на компенсацію.

На сьогодні проект Директиви проходить узгодження та, враховуючи процедури ЄС, може бути прийнятий Європейським Парламентом та Радою в другій половині 2023 року.

Право ЄС є інтеграційним та запроваджує уніфіковані правила для всіх держав-членів, фізичних та юридичних осіб, що перебувають під юрисдикцією ЄС. Разом з тим, право ЄС суттєво впливає на правові системи третіх країн, зокрема, України, на підставі міжнародних договорів про співпрацю, у тому числі Угоди про асоціацію, що містять зобов’язання гармонізації національного законодавства із нормами права ЄС, рекомендацій та домовленостей, досягнутих в рамках двосторонніх органів Україна – ЄС.

Так, в статті 3 Угоди про асоціацію між Україною і ЄС відзначено: «Верховенство права, належне врядування, боротьба з корупцією, боротьба з різними формами транснаціональної організованої злочинності й тероризмом, сприяння сталому розвитку і ефективній багатосторонності є головними принципами для посилення відносин між Сторонами».

Слід нагадати, що утворення антикорупційних органів було одним із основних критеріїв виконання Україною Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС, обумовлене відсутністю в Україні дієвого механізму розшуку, управління, конфіскації та повернення активів, одержаних злочинним шляхом.

Україна на регулярній основі інформує ЄС про стан дотримання критеріїв безвізового режиму Україна-ЄС, серед іншого, у сферах боротьби з корупцією, та організованою злочинністю, а також про діяльність антикорупційних органів. Європейська Комісія здійснює моніторинг, зокрема, дотримання Україною взятих раніше зобов’язань та у своїх звітах завжди відзначає необхідність забезпечення незалежності, ефективності та сталості антикорупційної інституційної структури.

Так, після прийняття, Директива Європейського Парламенту та Ради про повернення активів та конфіскацію не буде мати для України імперативного характеру і не стане джерелом права, водночас, враховуючи прагнення України до поглибленої та всеохоплюючої європейської інтеграції, усвідомлюючи сигнали ЄС у цій сфері, вже сьогодні необхідно докладати законодавчих, а також імплементаційних зусиль до адаптації законодавства України до права ЄС із врахуванням кращих практик держав-членів Європейського Союзу.