Національне агентство з розшуку та менеджменту активів спільно з Київською міською військовою адміністрацією продовжує системну реалізацію пілотного проєкту “Квартири для ВПО”, спрямованого на тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб у житловій нерухомості, арештованій та переданій в управління АРМА.

В Нацагентстві відбулося засідання робочої групи, присвячене подальшій реалізації ініціативи. У зустрічі взяли участь представники АРМА, КМВА та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. Робочу групу очолив заступник Голови АРМА Станіслав Петров.

“Ми перейшли від пілотного старту до повноцінного впровадження проєкту. Уже маємо перші 10 квартир в столиці, які найближчим часом будуть передані управителям для заселення переселенців. Це — лише початок. Наступний етап — масштабування ініціативи на інші регіони, розширення переліку об’єктів і формування відкритої та прозорої моделі їхнього використання. Над цим наразі також працюємо. У часи війни арештоване майно має працювати на державу й на людей, які втратили дім”, — наголосив Станіслав Петров.

Під час наради сторони обговорили деталі організації конкурсного відбору управителів житлової нерухомості, порядок укладення договорів та врегулювання питання плати за користування житлом. 

“Ми продовжуємо працювати над соціально важливими ініціативами. Кожен такий проєкт має важливе значення для наших співгромадян. Ми не залишаємось осторонь проблем внутрішньо переміщених осіб, які переїхали до столиці. Чуємо їхні проблеми і знаходимо способи їх вирішення”, - підкреслив заступник начальника КМВА Ігор Рева.

Нагадаємо, ініціатива “Квартири для ВПО” є першим соціально орієнтованим проєктом, реалізованим у партнерстві між АРМА та КМВА. Уже зараз ідеться про передачу в управління перших 10 об’єктів житлової нерухомості в Києві. Загальна мета — забезпечити розміщення ВПО у близько 200 квартирах по всій території України.

АРМА, реалізуючи державну політику у сфері управління арештованими активами, послідовно впроваджує підхід, у якому кожен актив працює не лише як економічний ресурс, а й як інструмент соціальної стійкості.