Повернення активів є складовою системи протидії корупції, відмиванню коштів та боротьби з  організованою злочинністю.  Про міждержавне співробітництво та механізми повернення активів в національній та міжнародній площині, у статті для Юридична практика розповіли начальниця міжнародного управління АРМА Людмила Сугак та начальниця управління міжнародного співробітництва у справах виявлення, розшуку та повернення активів АРМА Тетяна Корольчук:

"Міжнародною спільнотою визначено систему координат, згідно з якими держави-учасниці Конвенції ООН проти корупції (UNCAC) вдосконалюють національні механізми протидії корупції.

V главою UNCAC, закріплено повернення активів отриманих від корупційних діянь та закликано держави співпрацювати одна з одною й надавати взаємну допомогу у цьому напрямку.

Конвенція зобов’язує держави-учасниці вживати заходів, які можуть бути необхідними, щоб дати змогу своїм судам або компетентним органам під час ухвалення рішень про конфіскацію, визнавати вимоги іншої держави-учасниці як законного власника майна, придбаного в результаті вчинення будь-якого зі злочинів, визначених цією Конвенцією.

З метою розширення можливостей держав-учасниць, співробітництва між ними, досягнення цілей Конвенції була заснована  Конференція Держав - учасниць Конвенції, що зробило UNCAC унікальним  міжнародним інструментом для розробки комплексних заходів щодо вирішення глобальної проблеми боротьби з корупцією та повернення активів.

Водночас, питання повернення активів стоїть на порядку й інших міжнародних організацій, зокрема, Ради Європи.

Так, у рамках Ради Європи була ухвалена низка Конвенцій, які серед іншого, визначають принципи та механізми повернення активів.

Слід зазначити, що глобальний процес повернення активів починається з встановлення факту / місця знаходження таких активів. Тож, створення АРМА, як органу уповноваженого на розшук активів, що можуть бути арештовані, стало однією з ланок у довгому ланцюга під назвою «повернення активів».

Треба зауважити, що встановлення місця знаходження незаконно набутих активів не означає їх повернення в державу. Це лише можливість накладення на них арешту на певний строк.  Передумовою для повернення таких активів є обвинувальний вирок у кримінальному провадженні, а також тривалий судовий розгляд.

Водночас не слід забувати, що процес повернення активів є багатоетапним, комплексним, тривалим, пов’язаним з правовими системи країн та різними законодавчими базами і правовими традиціями, а отже вимагає тісної взаємодії  на багатьох рівнях.

Це пояснюється тим, що схеми, які, використовуються при виведенні активів, пов’язані із складними фінансовими операціями, які здійснюються через фінансові установи різних іноземних держав з використанням десятків фіктивних компаній, зареєстрованих в іноземних юрисдикціях.

Відповідно, виявлення, розслідування і доведення повного ланцюга фінансових операцій з незаконними активами та встановлення їх кінцевого знаходження вимагає великої кількості слідчих дій, експертиз та десятків запитів про міжнародно-правову допомогу.

Не існує єдиного підходу функціонування механізму повернення активів в національній та міжнародній площині, але ґрунтуючись на успішному досвіді інших країн, таких як Швейцарія, Велика Британія, Канада та інші, можна стверджувати, що повернення активів вимагає комплексного законодавчого регулювання, злагоджених дій національних органів влади та ефективного міждержавного співробітництва".