Ц
Ц
Ц
A
A
A+

Загальна інформація щодо управління арештованими активами

Функції Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі – Національне агентство) є зрозумілими для більшості країн Світу, проте є абсолютно новими в системі органів державної влади України. На сьогодні для більшості країн Європейського союзу, існування агенцій подібних Національному агентству – це давно уставлена практика. Зокрема, статтею 10 Директиви ЄС від 03.04.2014 № 2014/42/EU всі країни-члени ЄС зобов’язано вжити заходів з ефективного розпорядження активами, на які накладено арешт, а також створення спеціальних інституцій, відповідальних за менеджмент такими активами з метою їх збереження або збереження їх вартості.

Таким чином, одна з функцій Національного агентства – управління арештованим майном є імплементацією відповідних практик ЄС з управління арештованим майном. Ця функція є не просто черговою регуляторною діяльністю держави, вона створює принципово новий механізм державно-приватного партнерства, аналогій якому в Україні не існувало, та має наслідком появи нового ринку послуг управління арештованим майном та ринку арештованого (проте, ще не конфіскованого) майна.

 

Закон України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі – Закон) визначає досить прості умови управління арештованим майном – Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред’явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, і які мають бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Підстави управління арештованим майном всього дві – це або судове рішення у кримінальному процесі (ухвала слідчого судді, або суду), або згода самого власника активів. Національне агентство не має власної дискреції вирішувати, чим йому управляти, а чим – ні. За наявності судового рішення про передання майна в управління, Національне агентство зобов’язане його виконувати, так само як і власник активів чи інші особи, які мають на них права, – обов’язковість виконання судових рішень визначає Конституція України.

Винесення такої ухвали, чи передання Національному агентству активу в управління за згодою власника свідчить про появу в Агентства активів окремого майнового права управління арештованим активом. Це – спеціальне строкове речове  право на майно, подібне до інших майнових прав на чуже майно, визначених цивільним законодавством.

Правові та організаційні засади передачі Національним агентством активів в управління за договором регулюються статтею 21 Закону, згідно з якою управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Управління активами, відповідно до частини третьої статті 21 Закону, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв’язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Відповідно до статті 22 Закону Національне агентство здійснює періодичну, але не рідше одного разу на місяць, перевірку ефективності управління арештованими активами, переданими ним в управління. Управитель зобов’язаний надавати уповноваженим особам Національного агентства доступ до прийнятих в управління активів для огляду, а також до документів щодо управління такими активами та їх використання.

Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

 

Хто такий управитель у розумінні інституту управління арештованим майном?

Це – компанія, яка має успішний досвід комерційної діяльності на конкретному ринку товарів, робіт та послуг, належну репутацію, функціонує законно та здатна запропонувати таку модель управління арештованим майном, яка дозволить одержати розумний рівень доходів. Відтак, це може бути як власник певного типу активу, який управляє ним сам, так і провайдер послуг комерційного управління, незалежно від юридичного оформлення такої діяльності (суборенда, управління майном, комісія, комерційна концесія, спільна діяльність тощо). Національне агентство цікавить результативність управління – розумний дохід, розумні витрати та розумна винагорода за надані послуги.

 

Яким чином з’являються компанії-управителі?

Національне агентство обирає управителів за конкурсом у порядку, встановленому законодавством про публічні закупівлі. Проте, такий конкурс має свої особливості:

1) управитель може одержувати оплату за надані ним послуги, як правило, у формі відсотку від доходу від управління. Це, в свою чергу, означає, що відповідна оплата здійснюється не за рахунок державних коштів. Окрім того, фактичний розмір такої плати залежить від результативності управління, а тому наперед невідомий;

2) ефективність управління арештованим майном напряму залежить від оперативності передання майна в управління менеджеру. Відтак, процес відбору відповідного управителя не може бути занадто тривалим.

 

Який механізму відбору управителів?

На першій стадії відбору компанії запрошуються до співпраці щодо управління майном певного виду і повинні підтвердити наявність у них достатніх операційних потужностей, досвіду та вмінь доходного управління конкретно визначеним майном. Також компанії повинні засвідчити свою готовність взяти на себе певні зобов’язання на випадок передання їм майна в управління в майбутньому (зокрема, застрахувати таке майно та свою професійну відповідальність), довести сформованість статутного капіталу, підтвердити фінансову спроможність та відсутність заборгованості перед бюджетом тощо. Таким чином, при відборі потенційного управителя акцент робиться на його професійних досягненнях та здатності до доходного управління майном. Якщо компанії відповідають визначеним критеріям, вони включаються тендерним комітетом Національного агентства до Переліку осіб, які потенційно можуть управляти майном певного виду. Відповідний перелік оприлюднений на офіційному веб-сайті Національного агентства та доступний до відкритого перегляду.

Включення до такого Переліку означає визнання придатності компанії до управління майном певного виду, але в жодному разі не будь-яким майном. Одна і та сама компанія може бути визнана придатною до управління різними видами майна, але для цього їй потрібно підтвердити свою спроможність до такого управління окремо щодо кожного заявленого виду майна. Перша стадія відповідного відбору не має часових обмежень та діє постійно.

У разі, якщо Національному агентству в управління передається окремий об’єкт нерухомості, який не підлягає продажу, розпочинається друга стадія відбору управителя. Вона полягає у продовженні конкурсу серед компаній, які попередньо визнані потенційними управителями такого виду нерухомості, до якого належить переданий в управління Національному агентству об’єкт.

У подальшому механізм попереднього добору буде вдосконалюватись, критерії відповідності видозмінюватись відповідно до специфіки відповідних ринків, сегментація активів буде поглиблюватись. Сталим залишиться відкритість списку потенційних управителів на веб-сайті Національного агентства та можливість потрапляння до нього активних представників бізнес спільноти.

 

Інфографіка щодо механізмів управління Національним агентством арештованими активами