Наприкінці минулого місяця АРМА запустило Реєстр арештованих активів у промислову експлуатацію.
Як повідомлялося, загальний обсяг арештованих у кримінальних провадженнях активів значно більший, аніж кількість тих арештованих активів, які передано в управління АРМА. Те ж саме стосується і відповідних судових рішень, і, тим паче, дій виконавчої служби, котра, згідно із законом, має забезпечувати реалізацію більшості конфіскованих активів, що перебували в управлінні АРМА. Реєстр покликаний насамперед систематизувати, синхронізувати і тим самим зробити більш ефективною роботу всіх відомств, так чи інакше долучених до прийняття рішень щодо арештованих активів.
До початку введення Реєстру в промислову експлуатацію він наповнювався виключно даним про активи, які передавалися в управління АРМА.
Наразі ж Агентство щоденно в електронному режимі отримує більш ніж 500 процесуальних документів стосовно арешту майна (це рішення про арешт майна, відмова у задоволенні клопотань про арешт майна, перенесення розгляду справ, а також інші рішення даної категорії справ).
Відповідно до закону про АРМА, активами є: кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Крім того, відповідно до КПК України, арешту у статусі речових доказів підлягають різні види майна, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення. При цьому з визначення речових доказів, яке міститься у ст. 98 КПК України вбачається, що речовими доказами можуть визнаватися «об’єкти матеріального світу», що є поняттям, яке за своїм змістом значно ширше за поняття активу в розумінні закону про АРМА.
Разом з тим, з аналізу положень статті 100 КПК України, які регулюють порядок поводження з речовими доказами, вбачається, що речовими доказами може бути також майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов’язаного з незаконним обігом та/або вилучене з обігу майно, а також майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане. Також положеннями КПК України передбачено, що таке майно знищується, однак рішення про це приймається вже на етапі прийняття процесуального чи судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Проте у ході досудового розслідування на такі категорії майна також накладається арешт.
Водночас з аналізу судових рішень випливає, що доволі часто арешту підлягають безпосередньо знаряддя злочинів у вигляді різних видів майна, а також майно, яке зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин.
Однак є підстави стверджувати, що, з огляду на властивості такого майна, внесення інформації про подібні «активи» до Реєстру не є доцільним, оскільки така інформація жодним чином не сприятиме досягненню мети, для якої створений Реєстр.
Отже, щоб майно відповідало поняттю Активу, йому має бути притаманна сукупність певних властивостей. По-перше, це повинна бути річ чи сукупність речей, які можуть бути визнані об’єктом цивільних прав. По-друге, змістом цього терміну повинна бути сукупність прав, які належать конкретному суб’єкту правовідносин. По-третє, «майно» повинно означати наявність у суб’єкта, якому воно належить, певних прав та обов’язків майнового характеру, які становлять якусь цінність.
Оскільки коректне розуміння терміну «майно» в різних значеннях важливе для визначення конкретних прав та обов’язків сторін у правовідносинах, де майно є об’єктом права, потрібно щоразу визначати значення цього терміну шляхом тлумачення тексту судового рішення.
Таким чином, арештоване «майно», яке за своїми властивостями не відповідає ознакам майна, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки, не може бути визнано Активом, інформація про який повинна міститись у Реєстрі.
Слід зазначити, що в Реєстрі не передбачено автоматичних фільтрів для «відсіювання» інформації про ті судові рішення, в яких йдеться про вищеописану категорію речових доказів. Тому на співробітників відповідального структурного підрозділу АРМА лягає значне навантаження з аналізу ухвал суду та визначення призначених даних, які повинні або не повинні бути внесені до Реєстру арештованих активів.
