Закон про АРМА, який визначає засади діяльності і повноваження Агентства ухвалили, а от гармонізувати його з нормами інших актів не встигли. Результат – ціла низка прогалин та колізій. Трирічний досвід роботи АРМА показав, що Агентству доводиться працювати не лише з проблемними активами, а й із проблемним та неузгодженим законодавством. Про це у своїй статті для БизнесЦензор пише т.в.о. Голови АРМА Віталій Сигидин.
«Зокрема, спеціальний Закон передбачає, що в управління АРМА мають передаватися активи вартістю щонайменше 200 мінімальних зарплат (сьогодні це понад 940 тис грн), тоді як поріг, визначений у Кримінальному процесуальному кодексі України – 200 прожиткових мінімумів, що удвічі менше за встановлену Законом межу (420 тис грн), - зазначає Віталій Сигидин.- Інший приклад. При оформленні договорів купівлі-продажу з переможцями електронних торгів спеціальний Закон не вимагає нотаріально посвідчувати такий правочин, хоча в Цивільному кодексі така вимога є (щодо правочинів, предметом яких є нерухоме майно). Свого часу ця розбіжність стала причиною рішення Колегії Мін’юсту про скасування права власності покупця активів через неналежне оформлення договору купівлі-продажу».
Без усунення таких розбіжностей дії АРМА повсякчас опинятимуться "на розтяжці" суперечливих норм законодавства, а рішення Агентства можна буде постійно оскаржувати, посилаючись на альтернативні норми. Щоб цього уникнути, потрібно внести зміни до низки законодавчих актів, насамперед до Закону про АРМА, Кримінального процесуального кодексу, узгодивши ключові положення цих документів. Зокрема, у питанні мінімальної вартості активів, які можуть передаватися до Агентства, АРМА підтримує суттєве зменшення існуючої межі. 200 мінімальних зарплат - штучний поріг, який унеможливлює управління більшістю арештованими активами на користь, передусім, держбюджету.
«У багатьох випадках Агентство отримує лише частину цілісних активів, якою неможливо управляти окремо від єдиного комплексу. До прикладу, передаються приміщення заводу, але без виробничого обладнання і комунікаційних мереж, - пише Сигидин. – При цьому АРМА зобов'язане виконувати ухвалу суду і не може відмовитися від прийняття навіть найпроблемніших активів. Водночас управління таким майном – це апріорі синонім проблем і скандалів».
За словами Віталія Сигидина, вирішити таку проблему хоча б частково можна наступним чином: на рівні КПК уповноважених осіб АРМА можна визначити стороною кримінального провадження. Це дозволить представникам Агентства брати участь у вирішенні питань щодо передачі судом активів в управління, скасування передачі або скасування арешту; знайомитись з матеріалами проваджень; бути в курсі щодо прийнятих процесуальних рішень; надавати пояснення в суді стосовно передачі активів в управління тощо. Варто передбачити і обов'язок слідчого або прокурора звертатися до АРМА за роз'ясненнями стосовно того, чи можливо ефективно управляти активом, зберігати і збільшувати його вартість. Крім того, якщо для вирішення питання про передачу активів до АРМА необхідні спеціальні знання (наукові, технічні), за Агентством слід чітко закріпити право самостійно визначати конкретний спосіб управління такими активами, без окремої вказівки в судовій ухвалі.
«Чинне законодавство дозволяє АРМА управляти арештованим майном (окрім грошових коштів) лише двома шляхами – передати актив в управління суб’єкту господарювання на підставі договору або реалізувати на електронних торгах. Втім, цих можливостей недостатньо для того, щоб дати лад всім об’єктам, переданим Агентству. І якщо на введені в експлуатацію і придатні для життя активи житлового фонду ще можна знайти управителя, то на незаконні об’єкти незавершеного будівництва (наприклад, так звані комплекси Войцеховського у Києві) – практично нереально в межах існуючих правил. Пісок або зерно легко продати на аукціоні, а от для реалізації спирту потрібна спеціальна ліцензія, якої в АРМА немає», - зазначає Сигидин. За його словами, вирішити таке становище можна наступним чином: якщо від управління нерухомим майном чи творами мистецтва неможливо отримати дохід, достатній для їхнього утримання або сплати винагороди управителю, їх треба зберігати. Те ж саме стосується й активів, котрі не підлягають реалізації або мають специфічні властивості. Для цього Агентству слід надати повноваження забезпечувати збереження таких активів шляхом їх охорони, зберігання чи в інший спосіб, скажімо, протягом одного року.
Також АРМА пропонує розширити можливості наповнення державного бюджету за рахунок доданої вартості, що утворюється від управління грошовими коштами. Адже якщо управителі активами перераховують до бюджету фіксований відсоток від доходів з управління, то багатомільйонні депозити не приносять державній казні ніякої користі. Пропонована сума щомісячних відрахувань до держбюджету – 10% від нарахованих процентів – дозволить зберегти баланс інтересів власників арештованих активів та держави.
«Приклад управлінням двома ТЕЦ на Львівщині в умовах небезпеки зриву опалювального сезону остаточно довів, що в деяких випадках управління активами на підставі наявних норм спеціального Закону може призводити до катастрофічних наслідків. Яка приватна компанія добровільно зголоситься управляти активом за подібних екстремальних обставин – питання риторичне. Як вихід - коли від роботи арештованого підприємства залежить життєдіяльність міста, району чи області, гарантувати його належне функціонування в критичних умовах має держава. Закон про АРМА треба доповнити нормою такого змісту, а її положенням надати переважне право над іншими положеннями профільного Закону» - пише Віталій Сигидин.
Окремо т.в.о Голови АРМА піднімає проблему, коли власники арештованих активів чинять юридичний спротив Агентству, намагаючись завадити будь-яким діям щодо їх майна. «Зарадити цій проблемі можна шляхом внесенням змін до процесуальних кодексів, якими конкретизувати пріоритет кримінального арешту та унеможливити ситуації блокування дій АРМА і виконання судових ухвал у кримінальному провадженні через забезпечення цивільного, господарського або адміністративного позову. Крім того, з моменту прийняття судової ухвали про передачу активів в АРМА має діяти мораторій на задоволення вимог третіх осіб щодо таких активів. Це дозволить зменшити проблемність і без того обтяжених арештом об’єктів, що, в свою чергу, призведе до зростання економічної привабливості Активу та наповнення державного бюджету.
«Агентство переконане, що дискусії про реформування АРМА без участі його представників носять обмежений характер, оскільки не враховують досвід і позицію органу, якому належить імплементувати такі зміни на практиці. АРМА закликає народних депутатів та урядовців підтримати описані пропозиції на рівні законопроектної роботи. Затребувані практикою, ці нововведення здатні суттєво підвищити ефективність управління проблемними активами в нашій державі», - резюмує Віталій Сигидин.
