Доволі широкого розголосу у ЗМІ набула чергова заява експертної організації State Watch про те, що АРМА не звітує про управління російськими та білоруськими активами.
Попри те, що ця заява зроблена після численних публічних пояснень Національного агентства та закриття провадження Офісу Омбудсмана на користь АРМА, резонансність теми змушує вкотре розтлумачити суть проблеми для коректного розуміння позиції Агентства.
Законодавчо визначеним поняттям, яке дозволяє пов’язати арештований актив з росіянами чи білорусами, є кінцевий бенефіціарний власник (КБВ). Жодних повноважень визначати належність будь-якого активу бенефіціарному власнику в АРМА немає. Агентство працює з активами, а не їх власниками, останніми займаються виключно правоохоронні органи в межах кримінальних справ. Номінація активів російськими чи білоруськими – не гра слів і припущень, це мають бути юридично встановлені факти, вичерпна інформація, яка відсутня в АРМА, як і компетенція визначати такі факти. Якби Агентство навіть гіпотетично взялося за формування відповідного переліку на основі наявної в судових ухвалах інформації, подібний «реєстр» був би неповним, неточним та юридично нікчемним.
Що стосується пресрелізів АРМА про заходи управління російськими активами, така інформація подається в конкретних випадках виключно на основі даних, які публічно озвучують правоохоронні органи.
Відновлення публічного доступу до Реєстру арештованих активів, (наступного тижня планується запуск у промислову експлуатацію), який наразі обмежено постановою уряду на період дії воєнного стану, жодним чином не вирішить вищевказану проблему. Технічно маркувати російські активи у реєстрі не складно, однак це можливо лише тоді, коли суд за клопотанням правоохоронців чітко вказуватиме на КБВ з росії/білорусі (зрештою, згідно чинного законодавства, це саме компетенція суду).
Водночас, варто наголосити, що інформація про заходи АРМА з управління активами є відкритою – дані про конкурси для управителів та їх результати нині публікуються, у тому числі на сайті Prozorro, відомості про лоти для продажу майна виставлені на електронних майданчиках, динаміка коштів на банківських рахунках також системно висвітлюється.
Представники громадських організацій, вважаючи, що АРМА порушує їх право на доступ до публічної інформації про активи рф/рб, звернулися до Секретаріату Уповноваженого ВР з прав людини. Розглянувши звернення, Секретаріат, у підсумку, підтвердив дотримання Нацагентством законодавства та закрив відповідне провадження.
У відповідь представники експертної організації оприлюднили заяву, в якій акцент зроблено на тому, що ведення окремого обліку російських активів вимагає від працівників АРМА «значних інтелектуальних зусиль». Тут важливо розуміти, що теза про «інтелектуальні зусилля» не є вигадкою АРМА, а цитатою з постанови Пленуму Вищого адмінсуду та, відповідно, підгрунтям для судових рішень, в котрій йдеться про практику застосування законодавства про доступ до публічної інформації. Це формулювання є одним із критеріїв, який визначає, чи вважається певна інформація публічною, чи ні: якщо для формування даних потрібні додаткові аналітичні операції, не передбачені компетенцією держоргану, такі дані не належать до публічної інформації.
Як зазначалось вище, АРМА не має повної інформації про належність арештованих активів росіянам/білорусам та не наділене можливостями і повноваженнями для створення такої інформації, отже, вказані дані не є публічною інформацією та не можуть бути надані у відповідь на запити.
Тому акцент на вказаному формулюванні поза описаним контекстом, тим більше з урахуванням підтвердження Офісом Омбудсмана правомірності дій АРМА, виглядає як свідома спроба завдати Нацагентству принаймні репутаційної шкоди.
У своїй риториці представники громадськості також наголошують, що через відсутність інформації про управителів саме російськими активами та отримані бюджетом кошти від управління ними, неможливо оцінити ефективність АРМА.
Тож вкотре наголошуємо, що, по-перше, мета управління – збереження економічної вартості арештованих активів, а не доходи бюджету. Найбільш ефективна діяльність управителя найчастіше не корелюється з великими надходженнями до бюджету, оскільки спрямована на збереження і розвиток активу, що вимагає значних витрат на утримання майна.
По-друге, інформація про відібраних на конкурсах управителів є відкритою, хоча з описаних вище причин ми не вказуємо, хто управляє російськими, а хто будь-якими іншими активами.
