Ц
Ц
Ц
A
A
A+

Стаття 21 Спеціального закону не встановлює обов’язку для АРМА погоджувати свої дії з власником арештованих активів

На прохання засобів масової інформації АРМА роз’яснює особливості правозастосування статті 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Згідно з кримінальним процесуальним законодавством України:

по-перше, усі активи, які передаються судом АРМА, є речовими доказами вчинення кримінального правопорушення, які зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження;

по-друге, на такі активи накладено арешт у кримінальному провадженні, що за своєю суттю є тимчасовим позбавленням власника прав на відчуження, розпорядження та користування активами. Таким чином, не з моменту передачі активів в управління АРМА, а ще набагато раніше, вже починаючи з дня постановлення ухвали суду про їх арешт, власник позбавлений (повторюємось, не АРМА, а судом), прав відчужувати, розпоряджатися та користуватися своїми активами;

по-третє, арешт активів та їх передача АРМА є діями та рішеннями органів досудового розслідування, прокуратури та суду. Які здійснюються з метою досягнення визначених КПК України завдань кримінального провадження. АРМА не є ні стороною, ні учасником кримінального провадження, а тому жодним чином не може впливати на вчинення таких дій та прийняття відповідних рішень;

по-четверте, стаття 21 Спеціального закону не встановлює порядку передачі активів (речових доказів) на зберігання АРМА. Дані питання регулюються виключно статтею 100 КПК України. Саме керуючись і дотримуючись приписів статті 100 КПК України органи досудового розслідування, прокуратури та суду щось передають на зберігання АРМА та на щось уповноважують останнє.

Тобто, питання передачі та уповноваження судом АРМА на зберігання речових доказів законодавством визначено у статті 100 КПК України.

Натомість, стаття 21 Спеціального закону встановлює лише межі повноважень та спосіб дій осіб, які реалізують активи за дорученням АРМА та здійснюють заходи з управління активами, на підставі укладено з АРМА договір управління активами відповідно до глави 70 ЦК України з урахуванням особливостей, визначених Спеціальним законом.

Отже, стаття 21 Спеціального закону встановлює певне правило щодо погодження дії з власником активів, лише для управляючої компанії, а для АРМА жодних обмежень та обов’язків частиною сьомою цієї статті не встановлюється.

У зв’язку з цим, для АРМА у статті 21 Спеціального закону не встановлено жодних обов’язків погоджувати свої дії з власником активів.

Можна і далі наводити численні юридичні аргументи та аргументувати законність дій та рішень АРМА. Проте, хотілось би додати ще такий додатковий аргумент практичного характеру.

Наприкінці 2018 року АРМА отримало від органів прокуратури численні матеріали, які були надані державною службою охорони, яка наразі забезпечує охорону арештованих активів групи «Росток-Холдинг», з відповідними фото та відео доказами, які надавали ґрунтовні підстави вважати, що відбуваються масові незаконні дії  невстановлених осіб з активами (речовими доказами), на які накладено арешт у кримінальному провадженні. Саме тому, АРМА, діючи в синергії з органами досудового розслідування та прокуратури, призначила тимчасово виконуючих обов’язки керівників.

Принагідно маємо повідомити, що сьогодні обставини та факти з цього приводу вже досліджуються відповідними правоохоронними органами, за участі уповноважених осіб АРМА.