На початку розгляду питання щодо можливості управління таким специфічним видом активів, як колісні транспортні засоби (КТЗ), варто нагадати, що ці об’єкти належать до рухомого майна. З огляду на їхні характеристики, вони підпадають під дію Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі — Спеціальний закон) і можуть бути передані в управління АРМА.

Саме Спеціальний закон визначає правові та організаційні засади діяльності АРМА, включно з повноваженнями на управління активами, одержаними внаслідок злочинів.

Управління активами за Спеціальним законом здійснюється на підставі рішення слідчого судді, суду або за згодою власника. АРМА не має права самостійно визначати, який актив слід реалізовувати, а який — передавати в управління, якщо інше не зазначено в судовому рішенні. Основною метою такого управління є збереження, а за можливості — і збільшення економічної вартості активів, забезпечення їхнього обігу згідно з вимогами закону, а також уникнення шкоди кримінальному провадженню.

АРМА, як правило, не здійснює управління самостійно, а залучає до цього процесу професійних управителів або реалізаторів на конкурсній основі, що фактично формує ринок управління арештованим майном на засадах прозорості, рентабельності й обґрунтованих витрат.

Щодо управління КТЗ як окремого виду активів, особливо важливо правильно обрати спосіб їхнього обігу. Згідно із законом, це може бути або передача в управління за договором, або реалізація. Вибір залежить від судового рішення, однак економічна доцільність часто свідчить на користь саме реалізації.

Станом на сьогодні ринок КТЗ в Україні є перенасиченим, що обумовлює зниження їхньої ринкової вартості. Знецінення відбувається також через технічний знос та моральне старіння, адже нові технології та сучасні моделі з’являються постійно. КТЗ швидко втрачають економічну вартість, а їх використання в межах тимчасового управління лише посилює цей процес. Методика товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ прямо вказує на те, що експлуатація транспортного засобу під час управління призводить до втрати його вартості, що суперечить самій меті такого управління.

Передача КТЗ у тимчасове управління на практиці часто виявляється неефективною. Потенційні управителі зазвичай не виявляють зацікавленості, оскільки для них така форма управління є збитковою. Це пояснюється тим, що управитель повинен одразу нести всі супутні витрати — на оцінку, технічне обслуговування, страхування, зберігання, охорону та реєстрацію — ще до отримання будь-якого доходу від самого активу. Крім того, існує ризик, що в разі скасування арешту управитель буде зобов'язаний повернути актив АРМА без можливості компенсації понесених витрат.

Трапляються випадки, коли навіть після неодноразових конкурсних відборів не вдається знайти управителя для КТЗ. Тим часом транспортні засоби втрачають вартість. Представники прокуратури в окремих провадженнях прямо зазначають, що реалізація КТЗ є єдино доцільним способом управління такими активами, оскільки їх утримання у тимчасовому управлінні не приносить результатів.

Водночас реалізація КТЗ не порушує прав законного власника. Якщо суд ухвалює рішення про скасування арешту, АРМА зобов’язане повернути власнику отримані від реалізації кошти разом із нарахованими банківськими відсотками протягом 10 робочих днів із моменту надходження відповідного рішення та реквізитів рахунку. Такий механізм забезпечує баланс інтересів держави та власника, а також відповідає принципам Європейської конвенції з прав людини, яка визнає за державою право регулювати користування майном в інтересах суспільства.

Крім того, за кошти, отримані від реалізації, АРМА може інвестувати до 80% у військові облігації, що прямо передбачено Спеціальним законом. Таким чином, управління арештованими активами опосередковано підтримує обороноздатність країни: ці кошти спрямовуються на потреби армії, закупівлю техніки, медикаментів і фінансове забезпечення військовослужбовців.

Натомість управління КТЗ за договором з управителем, попри схожість процедурної частини з реалізацією, є менш привабливим. Уся фінансова відповідальність покладається на управителя, який змушений здійснювати значні початкові витрати, при цьому не маючи гарантії доходу або компенсації у випадку скасування арешту. Фактично він несе такі ж витрати, як покупець, однак не набуває права власності, а лише бере актив у тимчасове користування. Водночас добросовісний набувач, що придбав КТЗ через реалізацію, у разі скасування арешту не втрачає актив, а управляє ним на власний розсуд.

Існує також ризик фізичної втрати авто, наприклад, через викрадення його колишнім власником. Це пов’язано з наявністю в багатьох сучасних авто навігаційних систем, що дозволяють відстежувати місце перебування транспортного засобу. Їх демонтаж або заміна — технічно складний і дороговартісний процес.

Яскравим прикладом є ситуація з управлінням двома автомобілями AUDI Q7 2019 року випуску. Попри витрати управителя, що перевищили 200 тис. грн, фактичне управління так і не було реалізовано, а надходження до бюджету були незначними.

Отже, хоча закон надає АРМА право як реалізовувати, так і передавати КТЗ в управління, у більшості випадків реалізація є економічно обґрунтованішою. Винятком можуть бути лише ті транспортні засоби, які можуть бути ефективно використані управителем у його господарській діяльності, як-от вантажні автомобілі, вагони чи спецтехніка. В інших випадках реалізація забезпечує збереження вартості активу, мінімізує ризики та відповідає інтересам як держави, так і власника.

Сергій ГУРИНЕНКО
Начальник четвертого відділу
Департаменту менеджменту активів