Ц
Ц
Ц
A
A
A+

Конфіскація активів поза межами кримінального провадження: як працює механізм?

За підсумками 2021 року Україна відповідно до Індексу сприйняття корупції посіла 122 місце (32 бали) з 180 країн, що підтверджує серйозність проблеми та необхідність її вирішення.

Вдосконалення законодавства, розробка механізмів для боротьби з корупцією та незаконним набуттям активів є вагомою частиною роботи державних органів.

Основним результатом корупційних дій є незаконне набуття у власність активів.

Одним з важливих механізмів, що дозволяє забезпечити ефективність боротьби з корупцією є конфіскація активів поза межами кримінального процесу (цивільна конфіскація).

Цивільна конфіскація (non-conviction based asset forfeiture) – правовий механізм, спрямований на забезпечення ефективного стягнення неправомірно набутих активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власність держави.

Цей інструмент активно застосовується в багатьох країнах світу, зокрема у США, Сполученому Королівстві, Швейцарії, Ізраїлі та ПАР.

В Україні механізм запроваджено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів».

Він полягає в зверненні до суду з цивільним позовом про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

З метою забезпечення позову на активи особи може бути накладено арешт. Активи, визнані судом необґрунтованими, стягуються в дохід держави.

Також, арештовані чи стягнені в дохід держави можуть бути інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів.

Крім того, особа, чиї активи визнано необґрунтованими, підлягає звільненню з посади в установленому законом порядку.

Основною перевагою цивільної конфіскації перед іншими засобами повернення незаконно набутих активів є спрощеність процедури. Державі необхідно довести відсутність у особи законних коштів для набуття активів, без розслідування злочину, внаслідок якого їх було набуто.

Це, в свою чергу, підвищує ефективність відшкодування шкоди, завданої корупцією, що є одним з основних завдань правоохоронної системи, без проходження складної та тривалої процедури досудового розслідування.

Уповноваженими на збір доказів та звернення до суду органами визначені Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, а у випадках, визначених законом, - Державне бюро розслідувань та Офіс Генерального прокурора.

АРМА, в межах компетенції та відповідно до спеціального закону, взаємодіє з зазначеними органами з метою виявлення, розшуку та стягнення в дохід держави необґрунтованих активів.  Відповідно до спеціального Закону про АРМА, Національне агентство також уповноважене здійснювати управління необґрунтованими активами на які накладено арешт.

Станом на сьогодні Вищим антикорупційним судом розглянуто по суті 5 позовних заяв про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, у чотирьох випадках позови задоволено. Це лише початок.

Боротьба з корупцією є багатогранним процесом, що включає в себе взаємодію державних установ і суспільства.

Наприклад, підставою для початку процедури притягнення до відповідальності та стягнення необґрунтованих активів досить часто є матеріали журналістських розслідувань та заяви громадських організацій. Таким чином, ініціатором може виступити кожен, кому відома інформація про активи, визначені статтею 290 ЦПК України.

Що ж необхідно для виявлення ознак необґрунтованості активів?

По-перше, особа, що володіє або розпоряджається необгрунтованими активами є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або з нею пов’язаною.

Термін «активи» для цілей цивільної конфіскації означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, а також роботи чи послуги, надані відповідній особі.

По-друге, різниця між ринковою вартістю набутих особою активів і її законними доходами у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 28 листопада 2019 року, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України.

Однією з умов для здійснення відповідних висновків є факт того, що зазначені активи особа набула саме після 28 листопада 2019 року (дата набрання чинності спеціальним законом). Активи, набуті раніше, навіть якщо їх вартість не відповідає законним доходам чиновника, не підлягають конфіскації.

Так, вартість незаконно здобутих активів повинна перевищувати законні доходи особи мінімум на 1 003 500 грн, верхня межа вартості – величина змінна (у 2019 році може сягати 6 243 249 грн, у 2020 році – 6 831 499 грн. і т.д.). Якщо вартість незаконно придбаних активів перевищує верхню межу, встановлену законом, це підпадає під ознаки корупційного злочину – незаконне збагачення, за який встановлено кримінальну відповідальність.

Термін «законні доходи» у розумінні закону означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема:

- доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи;

- наявні у суб’єкта декларування або членів його сім’ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.

Основним джерелом інформації про отримані особою законні доходи є зазвичай декларація, яка містить не тільки відомості про отримані нею та членами її сім’ї доходи у відповідному періоді, але і про суми накопичених ними заощаджень, що дає попередню можливість оцінити набуття особою ймовірно необґрунтованих активів. 

Необхідно зазначити, що основними інструментами приховування активів є використання підставних осіб, віртуальних активів, готівки, удаваних правочинів тощо.

Протидія цим інструментам вимагає пошуку та розвитку нестандартних підходів і новітніх технологій у протидії описаним корупційним злочинам.

Нагадаємо, АРМА розробило власну форму для отримання повідомлень,  які можна надсилати за посиланням: https://arma.gov.ua/feedback. Ця інформація використовується фахівцями АРМА, як додаткове джерело інформації під час опрацювання запитів щодо виявлення та розшуку активів.